Слово про Легенду.

Сьогодні моє слово про неординарну особистість, про сучасного генія, який жив і творив серед людей, який змінював нас і світ навколо – про Анатолія Максимовича Скульського.

Кажуть, та і статистика це підтверджує, що близько 4 відсотків людей на планеті створюють відкриття, або їм, як «посвяченим», дається інформація зверху (назвімо це як завгодно: пояс Вернадського, інформаційне поле,  Нумінозне ядро). Ці люди рухають історію і цивілізацію вперед. Ще 7 відсотків уміють цю інформацію переробляти і, як кажуть, втілювати в життя. Вони матеріалізують ідеї, створюють матеріальні блага, розвивають філософські знання.

Всі інші  – 89 відсотків людства – є споживачами того, що створили і розвили попередні 11%.

Я думаю, і все більше з часом це розумію, що А. М. Скульський  належав до першої групи людства – творців, двигунів цивілізації, які в тій чи іншій формі вплинули на свідомість великої кількості людей, що змінило останніх і, звичайно, в позитивну сторону.

Саме такою особистістю був Анатолій Максимович, патріот від прапрадіда, гуманіст-мислитель, дослідник-експериментатор.

Свідомість не можна купити за гроші, її можна отримати через вчинки, духовний зріст, любов. Свідомість входить в нас із інших світів, розкриває нас і робить людьми космічними. Вона дає можливість змінюватись нам і всьому, що нас оточує.

В українській психодуховній культурі всі ці поняття були об’єднані в єдину систему під назвою «СПАС». Частково знищена і розпорошена вона жила в українському суспільстві своїм життям, не виділяючись серед інших подій та систем, про які я згадаю пізніше.

Найбільше система Спасу постраждала після руйнування Запорізької Січі. Тоді були знищені більшість характерників, основи побудови козацької громади. Спас розпорошився, залишаючись на побутовому рівні. А.М.Скульський дав йому нове дихання і наблизив до науки.

То що  ж таке Спас, чому так зветься чому він наш, автентичний і яка його роль не тільки в історії Київської Русі, а згодом Запорізької Січі, а й сучасної України?

Усі великі народи мають свою психодуховну культуру (це культура, яка розвивається поряд або паралельно з офіційною релігією). Це, по суті,  науковий погляд на світ, крім того, це магія, містицизм, ворожіння, чари і т.п. Я пригадую декілька таких культур: на Британських островах – це друїди, в Ізраїлі – кабала, в Німеччині – розенкрейцерство. У нас,  в українців – Спас.

Спаси-характерники були від стародавніх часів, до християнської доби, звались вони по-різному: волхвами, чаклунами, мольфарами.

Згодом, коли по язичницькій культурі був нанесений смертельний удар і були спалені всі капища, а волхвів просто вбивали, вони (за переказами і дослідженнями істориків), прокляли Русь-Україну на 1000 років.

Ми якраз живемо в часи перехідного періоду, коли закінчується строк прокляття,  ми переходимо від темряви незнання своєї психодуховної культури до розширеної свідомості світосприйняття.

Саме на цьому переході з’явився А. М. Скульський і, як намисто на ниточку, нанизував і систематизував знання про світогляд і тонкий світ наших предків.

Володіння Спасом в простій формі було успадковане А.М.Скульським від батька.

Після здобуття Україною незалежності почався неймовірний бум відносно вивчення своєї історії, культури. Не оминуло це і психодуховну культуру, яка також потребувала досліджень і систематизації.

За справу взявся на початку 90-х років минулого сторіччя і А.М.Скульський. І тут стали в нагоді родові знання. Кожна фраза,   збережена в автентичному вигляді, несла неймовірно потужну інформацію, але все це потребувало систематизації, і почалося!..

Родові знання, загальні знання, досліди і експерименти з першими дослідниками (які потім стали учнями) потроху вибудовували лінію, чітку лінію знання, яке вже здавалося втраченим. Скажу відверто: я причетний до цієї роботи з перших днів знайомства з Анатолієм Максимовичем. Він жартома називав мене Іваном «Первозваним».

Яка це була людина? Потужний інтелект, мудрість і неймовірна працездатність. Вже тоді було ясно: він досягне мети.

Спас, як явище,  має всеукраїнську основу, але відродився він, як система, у Миколаєві.

Поряд зі Скульським у ті часи були Федан, Смагін, Сорокін та інші (при необхідності можу згадати всіх). З’явилися перші рукописи,  схеми, виміри. Досліди проводилися зимою і влітку, вдень і вночі, переважно на природі: ліс, річка, парк, церква, цвинтар. Часто виїздили до моря, де вперше Максимович показав, як зупиняє хвилі і пробивається крізь хмари до сонця.

Матеріал для книги був готовий. Ночами я набирав текст на друкарській машинці (комп’ютери були рідкістю). Згодом мені вдалося  знайти патріотів, які посприяли виходу книги у світ. Це сталося зимою 1997 року. Якби ви бачили очі Анатолія Максимовича, коли я на Москвичі привіз із друкарні 3 тисячі примірників! Він тоді сказав: «Якщо так сталося, то ми на правильній дорозі і все у нас вийде».

В той же час ми розробили навчальну програму, яка складалася з 1 і II ступенів. Почалися заняття в Миколаєві, згодом стали виїздити і до інших міст.  Досліди продовжувалися і пізніше з’явився III ступінь.

Сьогодні розвелось багато «гуру» Спасу, які нехтують знаннями, відкритими дослідами А. М. Скульського, або приписують їх собі і дослівно використовують терміни, фрази, теорії і експерименти. Якщо їх спитати, як вони дійшли до цього, які проводили досліди, що встановили і коли, ніхто з них не доведе свою причетність до цих знань.

Все безсоромно крадеться, а дехто нахабно підносить ці знання як свої родові. Та я знаю усіх, хто і коли проходив навчання за системою Скульського і скажу  відверто: за всі часи ці люди нічого нового не привнесли в розвиток Спасу. Жоден з цих «вчителів» не написав жодної книги, їх вистачає лише на експлуатацію книг, знань і імені А.М.Скульського, поширення вихолощеного, спотвореного Спасу, перетворення навчання в шоу заради збагачення.

В духовному заповіті, який зберігається в Херсоні, А. М. Скульський, перед відходом в інший світ,  написав, що його учні:

Кришталь Володимир,

Бор-Литвиненко Іван,

Мащенко Сергій,

а донька Анастасія є правонаступником традицій сім’ї і носієм родових знань Скульських.

Особисто я вважаю Анастасію Анатоліївну Скульську першоджерелом автентичних знань. Вона як бренд, як фірмовий стиль.

Максимович говорив: «Ми не просто даємо знання, ми їх передаємо із рук в руки, як книгу, як якусь річ. Ми даємо Спас «попробувати», «пожувати» і «проковтнути». Скільки хто «проковтне», настільки і візьме Спас». Інші, самозвані вчителі, тільки розповідають про Спас, тобто дають його «понюхати».

У Скульського була своя методика підготовки учнів (не плутайте їх з тими, хто  пройшов загальне навчання за ступенями Спасу), з кожним він займався індивідуально, довго і наполегливо. За основу він брав декілька критеріїв, без них неможливо було стати майстром. Скажу про себе: заключною стадією була «прив’язка» до Сонця на Скіфських курганах. Враження неймовірні.

Ми з Анастасією Скульською на II-му ступені занять досить доступно і широко розкриваємо тему, хто може навчати Спасу. Повірте, у багатьох людей на заняттях просто відкриваються очі і вони починають розуміти принципи подачі і засвоєння знань. Усі, хто пройшов у нас II-й ступінь, легко можуть розрізнити, хто є хто в інших групах занять, або навіть в інших системах.

Повернемося до Спасу. Часто запитують: «А що мені дадуть знання, які я у Вас отримаю?» А я відповідаю: «А що ви хочете?» Відповідають різне, та все ж проглядається бажання самовдосконалення, самовираження і пізнання ще не пізнаного.

Ми нічого не обіцяємо. Та все ж на головне звертаємо увагу:

  1. Повернення втраченої свободи особистості.
  2. Входження у свідомість сили, яка і буде Вас міняти. В яке русло її направите, такий результат і отримаєте.
  3. Це і буде духовний договір з навколишнім світом.

Дивлюся, що пишуть в Інтернеті з приводу занять і особливо обіцянок інші керівники груп і диву дивуюсь.  При засвоєнні обіцяного об’єму інформації в ті лічені години Ваші мізки мають розлетітися на друзки або розчинитися в просторі, як дим.

Становлення особистості спасиста-характерника формується поступово, послідовно і системно. Людина не повинна втрачати розум від об’єму інформації, яка на неї навалюється.

В Писанні сказано: «По вірі Вашій дано Вам буде».

Одного  разу Анатолій Максимович попросив мене одним віршем охопити цілі Спасу. Я написав.

Ти – істина (або Шлях до себе)

 

Спали в собі темні в’язниці,

Верни себе із небуття

Й тоді, з золи, як Фенікс-птиця

Воскресне втрачене життя!

 

Пройдись по полум’ю незримім

Із краю в край своїх доріг.

Й по чистім плесі тихоплиннім

Знову вернись на свій поріг.

 

Та радість зустрічі з собою

Останній смуток розіб’є…

Хто йде до істини з любов’ю

Нектар свободи й щастя п’є!

 

  • Так, це вписується в систему, яку ми культивуємо, – спокійно і зважено промовив А.Скульський.

 

 

Іван Бор-Литвиненко

1 листопада 2018 року


Залишити відповідь