Теорії особистості і практика консультування 

Щоб допомогти клієнту усунути тривожність, консультант вчить клієнта розслаблятися фізично чи психологічно. Після цього ієрархія розглядається заново, починаючи з предметів, що викликають менше занепокоєння. Коли тривожність починає зростати, клієнтові допомагають розслабитися знову. Основна ідея цього методу: клієнт не може одночасно відчувати тривогу і бути розслабленим. 

psiholog1) Навчання, що передбачає, що клієнт повинен вивчити як думки пов'язані з емоціями і поведінкою. Емоції і почуття в цій терапії розглядаються як наслідок думок, а не подій. Клієнта навчають боротися з ірраціональними думками. 

2) Раціональна дискусія. У когнітивної дискусії клієнт повинен довести, що його реакція логічна. Тут допускається задавати питання «Чому?», Який зазвичай консультантами не задається, тому що ставить клієнтів в оборонну позицію. Мета дискусії - навчити клієнта проводити розходження між раціональними та ірраціональними думками.

3) Імажинативна дискусія, навпаки грунтується на здатності клієнта не до логіки, а до уяви. Коригуються думки, що приходять клієнтові, коли він уявляє ситуацію, яка його турбує. Орієнтована на клієнта терапія (клієнт-центрована терапія) припускає використання специфічних методів, які важко описати, не втративши основної ідеї цього підходу. Сам К. Роджерс писав, що особистісний ріст відбувається в результаті усвідомлення своєї взаємозв'язку з іншими людьми. Тому він орієнтувався, скоріше не на методи, техніки і прийоми, а на умови для взаємин, що ведуть до особистісного зростання в процесі консультування: 

1) Дві людини знаходяться в психологічному контакті;

2) Одна людина, клієнт, знаходиться в стані неконгруентності (конгруентність - стан гармонії між реально пережитим «я» і концепцією ідеального «я»);

3) Другий учасник, консультант, є конгруентним або інтегрованим у відносини;

4) Консультант відчуває безумовне доброзичливе ставлення до клієнта;

5) Консультант відчуває емпатичних розуміння світогляду клієнта і намагається повідомити своє розуміння клієнта;

6) клієнт отримує, принаймні, мінімальну повідомлення про розуміння його консультантом і про безумовно доброзичливому відношенні[2].

Екзистенційний підхід характеризується вільним ставленням до методів роботи. «Підхід до людей тільки як до об'єкта застосування методів обов'язково має на увазі маніпулювання ними». Методи, які використовуються у цьому напрямку консультування завжди індивідуалізовані і можуть бути запозичені з будь-якої теорії і практики консультування. Методологічною основою виступає здатність консультанта бути відкритим і чесним по відношенню до клієнта і нового досвіду. Крім того, екзистенційні консультанти часто використовують метод конфронтації. Клієнт стикається з необхідністю прийняти ідею персональної відповідальності кожного.

  1. Дослідження проблеми. На цій стадії консультант встановлює контакт із клієнтом і досягає обопільної довіри: необхідно уважно вислухати клієнта, що говорить про свої труднощі, і виявити максимальну щирість, емпатію, турботу, не застосовуючи оцінки і маніпулювання. Варто заохочувати клієнта до поглибленого розгляду виниклих у нього проблем і фіксувати його почуття, зміст висловлень, невербальне поводження.
  1. Двовимірне визначення проблеми. На цій стадії консультант прагне точно охарактеризувати проблеми клієнта, встановлюючи як емоційні, так і когнітивні її аспекти. Уточнення проблеми ведеться доти, поки клієнт і консультант не досягнутий однакового розуміння; проблема визначається конкретними поняттями. Точне визначення проблеми дозволяє зрозуміти її причини, а іноді вкачує й способи дозволу. Якщо при визначенні проблеми виникають труднощі, неясності, то треба повернутися до стадії дослідження.
  2. Ідентифікація альтернатив. На цій стадії з'ясовуються й відкрито обговорюються можливі альтернативи вирішення проблеми. Користуючись відкритими питаннями, консультант спонукує клієнта назвати всі можливі варіанти, які той вважає підходящими і реальними, допомагає висунути додаткові альтернативи, однак не нав'язує своїх рішень. Під час бесіди можна скласти письмовий список варіантів, щоб їх було легше порівнювати. Варто знайти такі альтернативи рішення проблеми, які клієнт міг би використати безпосередньо.
  3. Планування. На цій стадії здійснюється критична оцінка обраних альтернатив рішення.

Консультант допомагає клієнтові розібратися, які альтернативи підходять і є реалістичними з погляду попереднього досвіду й дійсної готовності змінитися. Складання плану реалістичного вирішення проблеми повинно також допомогти клієнтові зрозуміти, що не всі проблеми розв'язні. Деякі проблеми вимагають занадто багато часу; інші можуть бути вирішені лише частково за допомогою зменшення їх деструктивного, дезорганізуючого поведінку впливу. У плані вирішення проблеми варто передбачити, якими засобами й способами клієнт перевірить реалістичність обраного рішення   (рольові ігри, «репетиція» дій й ін.).

  1. Діяльність. На цій стадії відбувається послідовна реалізація плану вирішення проблеми. Консультант допомагає клієнтові будувати діяльність із урахуванням обставин, часу, емоційних витрат, також з розумінням можливості невдачі в досягненні мети. Клієнт повинен засвоїти, що часткова невдача -ще не катастрофа й варто продовжувати реалізовувати план вирішення проблеми, зв'язуючи всі дії з кінцевою метою.
  2. Оцінка й зворотний зв'язок. На цій стадії клієнт разом з консультантом оцінюють рівень досягнення мети (ступінь вирішення проблеми) і узагальнюють досягнуті результати. У випадку потреби можливе уточнення плану вирішення. При виникненні нових або глибоко схованих проблем необхідне повернення до попередніх стадій[1].

Під процедурами психологічного консультування розуміються групи об'єднаних за цільовим призначенням прийомів ведення психологічного консультування, з допомогою яких вирішується одна з приватних завдань психологічного консультування. Від продуманості процедур психологічного консультування безпосередньо залежить його результативність.

На першому етапіпсихологічного консультування, як правило, не виділяються і не застосовуються ніякі спеціальні процедури.

На другому етапі застосовуються процедури зустрічі з клієнтом, загального, емоційно-позитивного настрою клієнта на проведення консультації, зняття психологічних бар'єрів спілкування психолога-консультанта з клієнтом.
Процедура зустрічі клієнта включає в себе спеціальні дії, що здійснюються психологом-консультантом під час зустрічі клієнта, включаючи його привітання, проводи на місце, де він повинен буде знаходитися під час проведення консультації. Дана процедура включає в себе й інші конкретні прийоми і дії, за допомогою яких психолог-консультант з самого початку консультації намагається справити на клієнта найбільш сприятливе враження і створити в нього забезпечує успіх консультації настрій.

Більшість клієнтів, які звертаються в психологічну консультацію, має психологічні бар'єри і комплекси, які перешкоджають нормальному спілкуванню з людьми, в тому числі і з психологом-консультантом. Особливо сильно негативна дія подібних бар'єрів і комплексів проявляється в незнайомій обстановці, наприклад при першій зустрічі психолога-консультанта з клієнтом, в очікуванні непростої розмови клієнта з незнайомою людиною - консультантом - про свої, глибоко особисті проблеми.
Для нейтралізації можливого негативного дії комплексів і зняття психологічних бар'єрів використовується процедура «зняття психологічних бар'єрів». При застосуванні цієї процедури психолог-консультант з допомогою спеціальних дій і прийомів заспокоює клієнта, створює для нього ситуацію психологічної безпеки, розкріпачує його, вселяє в нього впевненість, викликає довіру до себе.

На третьому етапіпсихологічного консультування активно працює процедура так званого емпатичних слухання, а також процедури активізації мислення і пам'яті клієнта, процедури підкріплення, прояснення думки клієнта і психодіагностичні процедури. Процедура емпатичних слухання включає в себе два взаємозалежних моменти: емпатію і слухання, які в даному випадку взаємно один одного доповнюють. Слухання полягає в тому, що, відмовившись на час від власних думок і переживань, психолог-консультант повністю зосереджує свою увагу на клієнті, на те, що він говорить. Під час емпатичних слухання клієнта психолог-консультант психологічно ототожнює себе з клієнтом, але одночасно, залишаючись у своїй ролі, продовжує думати, аналізувати, роздумувати над тим, що йому говорить клієнт. Це, однак, роздуми особливого роду - такі, в процесі яких психолог-консультант, вживаючись в образ клієнта, переживаючи і відчуваючи те, що він говорить, психологічно оцінює і намагається зрозуміти не себе в образі клієнта, а клієнта в його власному образі. Це і є те, що називається емпатичних слухання. Воно являє собою основну процедуру другого етапу психологічного консультування.

Процедурою активізації мислення і пам'яті клієнта називається система прийомів, в результаті застосування якої активізуються, стаючи більш продуктивними, когнітивні процеси клієнта, зокрема його пам'ять і мислення, пов'язані з обговорюваною проблемою, з пошуком її оптимального практичного вирішення. Клієнт в результаті застосування даної процедури починає точніше і повніше згадувати події, факти, що мають відношення до його проблеми, відкриває для самого себе і уважно слухаючого його психолога-консультанта те, що раніше було приховано від свідомості.

На четвертому етапі проведення психологічного консультування можуть використовуватися наступні процедури: переконання, роз'яснення, пошук взаємоприйнятного рішення, уточнення деталей, конкретизація. Всі ці процедури пов'язані з доведенням до свідомості клієнта тих рад і практичних рекомендацій, які разом з ним виробляє психолог-консультант. Мета відповідних процедур полягає в тому, щоб домогтися максимально повного і глибокого розуміння клієнтом тих висновків і рішень, до яких приходить психолог-консультант, а також у тому, щоб мотивувати клієнта на виконання цих рішень.

На п'ятому, заключному етапіпсихологічного консультування застосовуються ті ж процедури, які використовувалися на четвертому етапі. Однак на цей раз вони в основному стосуються оцінок очікуваної ефективності практичного виконання клієнтом тих порад, які він отримав від консультанта. Тут спеціальної є процедура зміцнення у клієнта впевненості в тому, що його проблема обов'язково буде вирішена, а також готовність відразу ж після завершення консультації приступити до практичного вирішення своєї проблеми. На даному етапі також можуть застосовуватися прийоми переконання, навіювання, емоційно-позитивного стимулювання і ряд інших[3].

© Анастасія Скульська

Початок статті Продовження статті

Використані джерела

1. Абрамова Г.С. Психологічне консультування: теорія і їх досвід. М.: Академія, 2003. – 240 з.

2. Нємов Р.С.Н50 Основи психологічного консультування: Учеб. для студ. педвузів. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 1999. - 394 с.

3. Хухлаева О.В. Основи психологічного консультування та психологічної корекції: Навчальний посібник. - М.: Академія, 2003. – 208 з.


(+38) 093-277-2641
 
Единственная дочь и наследница
родовой системы Спас
Скульская Анастасия Анатольевна
с Иваном Бор-Литвиненко


По вопросам работы сайта:
webadmin@slav-spas.in.ua