Прогулянка в Урочище Гард.

Урочище Гард – це глибокий вузький каньйон з крутими скелястими берегами. Поміж його гранітних брил тече Південний Буг, утворюючи тут один з найбільших порогів – довжиною понад півкілометра. З лівого берега нависають три величезні скелі з поетичними назвами – Сова, Брама і Пугач. Разом всі ці об’єкти утворюють величний кам’яний ансамбль.
На верхніх ярусах урочища, де висота скель досягає 40-50 метрів, панує степова рослинність. Нижній ярус оповитий заростями карликового дуба, клена татарського і численних чагарників.
Окрім живописних природних пейзажів, Гард цікавий своїм історичним минулим. Посеред цього ландшафту розгорталося чимало різних подій, пов’язаних з козацтвом, це місце оспівано в численних народних переказах і легендах.
За переказами, в стрімкій вертикальній стіні скелі Пугач була печера Тюрьма. Її ще називали запорізькою в’язницею. Вхід в неї був на кілька сажень вище поверхні води і на кілька аршин нижче гребеня скелі. У неї опускали на мотузці або ланцюгах в’язнів, які вибратися звідти самостійно вже ніяк не могли.
Навпроти Пугача, посеред річки, привертає увагу скелястий, порослий травою і деревами острів Гардовий. У ті часи він був чудовою природною фортецею, яка майже не вимагала додаткових заходів для зміцнення. Це місце було найближче до кордону з Османською імперією і Гард вважався найзручнішим прикордонним форпостом, який захищав з півдня українські землі.Тут майже три століття був центр Бугогардівської паланки на чолі з запорізьким полковником, який керував військово-адміністративним округом між лівим берегом Бугу і правим Інгульця, а на півночі кордону паланки доходили до річки Чорний Ташлик.

Анастасія Скульська та Іван Бор -Литвиненко

Залишити відповідь